- виручений
- -а, -е.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до виручити.2) у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
виручений
Смотреть что такое "виручений" в других словарях:
виручений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
